Від одного з найталановитіших, як на мою думку, дописувачів САЙТУ я отримала делікатний закид на кшталт того, що нидію «рабою» одногранної творчості – «лірики стрункої», у якій лише суто «жіночі конфузії», а от «до долі народу» буцім мені і діла нема… Та ж ні, шановний патріоте! Я – теж донька своєї землі! І все, що болить моєму народу, пекуче щемить і в моєму серці.
Але я не смію закликати до громадянської війни чи революції, бо усвідомлюю скороминучість життя, переймаюсь долею молодого покоління, до якого належать і рідні діти… Нині жодний «кривавий переворот» не змінить життя суспільства на краще – зруйнує лише те, що маємо, і знову розпочнуться часи «відбудови», на якій «найвправніші» вкотре «нагріють руки»… Матері оплакуватимуть синів і дочок, дружини – чоловіків… (гіркі уроки історії)
Якби ж то розбудити не ГНІВ, а ЛЮБОВ та СВІДОМІСТЬ!!! Аби кожен збагнув потребу змінитись на краще – всією суттю полюбити життя; і не «гріб під себе», бо «нема кишень у домовини» (Андрій Демиденко), а дарував світу те, чим наділив Бог…
І тут, звісно, кожен повинен почати з власного Я.
Тож - ось моя й "інша грань":
Страшне життя в людей... Смішне та й годі!
Гребуть під себе, тягнуть, цуплять, рвуть...
Щось помилкове є в людський природі –
Так, навіть, звірі дикі не живуть!
Із заздрощів готові вирвать душу,
Чи утопити в крапельці води.
(Або трястимуть, як нещасну грушу,
Й похапливо збиратимуть плоди...)
Як небагато тих, що порадіють
За успіх (не за свій, а за чужий).
Як мало тих, котрі насправді вміють
І людяно і щиро в світі жить…
...Який би біль у серце не зайшов -
Я стримаю себе, щоб не заплакать.
Вклонюся низько людям за любов,
А за зневагу... кожен сам заплатить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412948
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2013
автор: Катерина Шульга