Не будемо вже про літа,
Вони нам з тобою відомі, -
Уже і постава не та,
І в серці побільшало втоми.
Від внуків обличчям ясніємо
І легшає наша хода,
Частіше тепер уже чуємо:
- Яка ж ти була молода!
А друзі усе ж наймиліші,
З якими дитинство пройшло,
І спогади ті найсвітліші,
Хоч бідним воно в нас було.
Все ж вчилися ми на відмінно –
Хватало і розуму, сили,
Було, що в перерву на двох
Одну сіру булку ділили.
А наші святі матері,
Що нас, як могли , піднімали,
Всю мудрість святу і земну
У душі дитячі вливали.
Ну й що, що тепер вже літа –
В житті це завжди аксіома.
На щастя у наших очах
Іскриться життя, а не втома.
2009р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412581
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2013
автор: Надія Таршин