Бездонна туга ніч заполонила…
Витає сон за вікнами. Не сплю.
Лаштуючи любов думкам на крила,
Душевні телеграми тобі шлю:
-«Прилинь!»-«Торкнись!»-«Поглянь у мої очі!»-
-«Цілунком-струмом обпечи вуста!»-
-«Не дозволяй, щоб порожніли ночі!»
(Не вічна ж бо і осінь золота)…
І стука в шибку місяць-листоноша
(Раптовий жест космічного зв’язку)
- Не побивайся так, моя хороша!
Ще наша осінь тільки в сповитку…
А перед нами – вічність неозора,
Дорога довга з трепетних надій.
«Сьогодні» - наше! Вже минуло «вчора».
Я – твій! Не сумнівайся – тільки твій!
Та й заспівала зірка колискову -
Як я тебе замріяно люблю...
Жаданий образ тішить думку знову.
Пливу з ним в сон. І… засинаю. Сплю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412390
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2013
автор: Катерина Шульга