Сірі полотняні рушники,
Що матуся цілу зиму ткала,
Вишивала потім залюбки
І пісень під вишивку співала.
Вишивала гладдю і хрестом,
Чорними й червоними нитками,
Хуртовина вила за вікном,
Та узори клалися думками.
Вже потому, як пройшла весна,
Тепле літо потічок прогріло,
Рушники до запинки несла,
Щоб вони на сонці побіліли.
І на кладці била їх прачем…
Полоскала у воді довгенько…
І стелила в лузі під корчем,
Із любов’ю, моя рідна ненька.
На качалці, з рубликом в руці,
Полотняні рушники співали…
Усмішка сіяла на лиці,
Коли долі рушники вінчали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412223
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2013
автор: Віталій Назарук