Другу
Ніколи мій друг все не пив до краплини.
Завжди щось на дні чомусь залишав.
Для іншої він зоставляв ще людини.
Яку, пам'ятаючи, у серці тримав.
А я, нетямущий, завжди насміхався.
Що , сили не маєш допити, чи як?
А він все мовчав, не відпирався
Міцніш затискав недопитий коньяк.
Та якось у церкву зайшов випадково.
Чи щось мене кликало, щось відчував?
Почув, як священик читав Боже слово.
Там друг мій спокійно в куточку стояв.
Зачитував довгу молитву священик -
За упокій, земля пухом, амінь.
З Богом, в раю, Олександр Захлєбний.
Ноги заклякли, стою - наче тінь.
Друже, пробач за мою неуважність!
Все не зі зла, спішимо безкінця.
Не відчуваєм людську й Божу близькість.
Мабуть, у нас зачерствіли серця?
Мабуть, до Бога потрібно рости?
Не перестрибнути прірви межу.
Боже! Помилуй! Навчи і прости!
Щоб відчували ми біль й смерть чужу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412118
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.03.2013
автор: Ukraine55