шафи вщент забиті синонімами до дрібного "я"-
з них починаюсь і ними ж завершуюсь...
зрештою,
не мені обиралось ім"я,
не чіпляла його на шию чавунною нагородою.
слушні нагоди - то відзвуччя й поранення,
ранньою старістю, пізньою юністю
рунами татуйованими на відсутності шкіри,
я одягаюсь в сіре
знов благаючи холоду.
і чого б я тобі не зуміла дозволити?
вибиваючись запитаннями другосортними,
загортаю себе у ковдру
і більше не знатимусь.
ти ж бо на радощах прокидайся
в схованках передчасних.
доки не згасне
лампадове тіло,
будь мені кольором...
білим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411754
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2013
автор: Biryuza