Ніч бездонна – непрохана жителька –
Поселилась в моє життя.
Доле, доле, моя мучителько!
Не доводиш ти все до пуття.
То водила лісами дрімучими,
То веліла яругами йти...
Через тебе звисала над кручами,
В болотах загрузала в’язких...
А сьогодні ще більш випробовуєш
Подарунком безцінним своїм.
Ти орлом моє серце викльовуєш
У пустинному пеклі нічним.
Любий мій! Ти є змовником з долею.
Чи ж колись ВАША змова мине?
Я ж бо вірю: небесною волею
Хтось з ВАС двох пожаліє мене.
І корюся одвічній істині,
Що ЛЮБОВ – це дарунок небес.
Так нелегко „любити на відстані”,
Та що вдієш? Люблю я тебе!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411619
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2013
автор: Катерина Шульга