Туманно я барвами світла живу.
Сьогодні є, зараз — це все, що я знаю.
Омріяну сутність і безмір Твою
Плекаю й лелію я згадками Раю.
Пастельно-багряний відтінок весни,
Я враз прокидаюсь ранковою даллю.
Нічною оманою входжу у сни,
Зливаюсь з Тобою і знов відпливаю.
Ці спальні мішки, фіаско і втеча...
Я гаряче чую сніг тіла Твого.
Безмежністю душу Твою забезпечу,
Відійду й повернусь — доб'юся свого.
Повітряно й легко підношусь з зорею,
Сьогодні є, зараз — зірковий мій час.
Я збуджена й спалена, злилася з нею*.
Загадуй бажання — я впала якраз.
Втікаю до Твого, як рідного, дому,
Симфонія вітру кайдани кує
Байдужістю зимного мідного дзвону.
Життям заплатити любов не дає.
О, губиш мене безпідставно, ах, Ти!..
Бажаю, вдивляюсь в заплакані очі.
Твої... ясно-сині дзеркальні світи.
Плекаєш мереживо світла. Я хочу...
*із зорею
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411565
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2013
автор: Софія Пасічник