Ну що, мій довговязий друже.
Зараз я тобі все розповім. Читай і думай.
Гуляли ми без малого три години. Розмовляли, (по більшій мірі вона говорила) ходили
і березневий сніг порипував під нашим взуттям. Було непогано, хоча й втомився.
Песик у неї смішний, "Персик". Розповіла вона мені багато про своє життя. Майже все.
Воно, я тобі скажу, було нелегким. Словом, вкінці під її підїздом ми зблизились, дивлячись одне одному
в очі. Поцілувались. О так. Це вже був справжній поцілунок.
І збрешу я тобі, якщо скажу, що в мене не встав. Так, це вульгарно, але проти природи не підеш.
Що я міг зробити? Потім написала мені, що в мене мякі та ніжні губи.
Ох, так куди моїм до її. Було гарно. От що далі - не знаю.
Ось так все й пройшло. Відпиши, коли зможеш і сповісти що думаєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411560
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2013
автор: Олександр Звіробій