Ти моя надія і відрада.
Ти моє кохання і життя.
Всі для тебе зорі з зорепаду,
Що летять по небу в небуття.
І посію людям я у душу
Те добро, що проросте колись.
У людей і в себе вірить мушу,
А собі я промовляю: помолись.
Я дивлюсь на небо й твердо знаю,
Що не зникну десь там у імлі.
Бо чудес на небі не буває,
Всі вони лишились на землі.
А земля, мов мамині долоні -
Всіх зігріють,ніжно обіймуть.
Посивіли у синочка скроні -
Хай батьки на небі підождуть.
Як закінчу я свою дорогу,
Як іти по ній зовсім втомлюсь,
Дітям я скажу, що, слава Богу,
Я в серцях у ваших залишусь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411508
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.03.2013
автор: Ukraine55