Садки черешневі, оспівані роси,
Іду по стежині, у серці вогонь…
І знов розплітає дівча свої коси,
Дарує тепло, що іде від долонь.
Люблю я дороги: прямі, в серпантині…
Бо кожна дорога кудись приведе,
І знов червоніють плоди на калині,
На заході сонце іще золоте.
А я крок за кроком іду по дорозі
І скільки цих кроків зробити мені…
Пройти мушу шлях, бо рахую що в змозі,
Ще серце без втоми, воно у вогні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411402
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2013
автор: Віталій Назарук