Він так дивився, щоб запам’ятати мить
Передостанню перед розставанням
Вагон посилював бажання вить
Через миттєвість їх перон прощання
Один на проти одного сидять
Тугою оповиті сподівання
І очі їх приречено мовчать
Зімкнуті губи зваблюють бажання
Людей в вагоні мало- тишина
Хто б бачив погляди зізнання
Вагонна лампа свідком лиш була
Подій, як розбивається кохання
Вона піднялась тихо і пішла
До тамбуру сумна і досконала
Відкрились двері ось перону таєна
Розбите серце кровоточна рана
Він залишився далі шлях йому
Простелена епоха самотою
Обіцянки, що оголошенні були
Уже здавалися лиш грою
Можливо час пройде й настане знов
Пора для їхнього єднання
Й вагонні розставання без оcнов
Колись поставлять крапку їх стражданням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411222
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2013
автор: Андрій Булакевич