Руки бабців треба пам'ятати,
Як пестили онуків, та дітей.
І вже ніколи їх не забувати,
Бо найтепліші від усіх людей.
Ці руки без утоми працювали,
На важкій роботі, в хаті, в полі.
Ще картини ці чудові малювали,
Про те, як у житті не було долі.
Важко було цим рукам робити,
У них не було з боку допомоги.
В роки воєнні тяжко було жити,
Сім'я велика,- вже не було змоги.
Напевно втоми руки ці не знали,
Та працювали вдень, та уночі.
І тягарі вони такі вже піднімали,
Що не піднімуть два ці силачі.
Я пам'ятаю завжди ніжні руки
І збережу в душі своїй тепло,
Всі не забудуть діти, та онуки,
Як важко дуже їм в житті було.
Бабцям Вічну пам'ять співаємо,
Та нехай пухом буде їм земля!
Про них завжди ми пам'ятаємо,
Накраща в світі бабця - це МОЯ!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410884
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.03.2013
автор: Алла Баранкевич