До 70 річчя загибелі М.Семенка
Там, угорі - мій світ, розтятий на клітини,
полощеться на вітрі, б"є крилом, як птах.
Димком жовтавим між залізних грат хмарина
з блакиті оксамитової загляда.
Стіною вогкою стікає тихий вечір,
зоря червоно розмальовує вітраж.
...І марні були з прокурором суперечки -
презумпція невинуватості - міраж.
Суддя, відвівши очі прочитав похапцем
і потяг криком пісню зеків заглушив.
Ворота клацнули, не залишивши шансів
в майбутньому для української душі.
Вихропує "смотрящий"- злодій у законі,
ненависне життя через тривожний сон.
Мій біль водою у несправнім водогоні
у ритмі крапель б"є по барабанах скронь.
Крізь болоття грузьке тюремного жаргону,
крізь мертву тишу мурів, дзвін колючих струн,
пером і словом я калиноньку червону
піднести хочу, як зажурену сестру.
А воля жайворонком над полтавським степом
манила, звала в мандри за далекий пруг!
...Ридала у куті згвалтована Евтерпа,
ховаючи розпуку у вінку із рук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410402
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2013
автор: Славомир