І все-таки тягне мене в це село...
І що в нім,здається,такого?
Чому,наче,в душу незримо вросло?-
Не вирвеш коріння живого.
Неначе магнітом тягнуло завжди,
Щоб,певно,з дороги не збився,
Щоб безпомилково вертався сюди,
Мов птах,у той край де родився.
Бувало в задумі дивлюсь у вікно,
Розгадую що і до чого...
Я був тут закоханим-правда, давно...
Як більше ніколи,ні в кого.
Тут тато спочити приліг за селом...
Давненько не чув його кроків,
Тут ластівка кожна вітає крилом,
Тут мама ще ходить нівроку.
Хто знає ще скільки судилось пройти-
Багато,чи зовсім нічого...
Я в землю цю просто хотів би лягти
І більше нічого такого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410334
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2013
автор: Михайло Гончар