Сьогодні найщасливіший день в житті Сашка,чи ба Павла...З самого
дитинства роздвоєння,по милості родичів. Батько ще до його народження дав синові ім*я Олнксандр,на честь свого друга. Дитина народилася в переддень Святих Петра-Павла і при охрещенні отримав друге ім*я Павло. І по глупоті людській почалася мішанина. У батька та його родини він Сашко,в родині мами,бо їм так більше подобається, Павло. Часом не відзивався ні на одне з імен.
Сашо!-почув голос Іринки,що з усмішкою наближалася до нього,сьо-
годні така красива і особливо жаданна. На ній дуже мила сукня і трохи чудернацька фата,та кохана так дзвінко сміялася,а очі світилися
щастям. Підбігла з любов*ю і тривогою,заглядаючи в кохані волошкові
очі нареченого,ніби питаючи чи все з ним добре. Звичайно є надія,що
буде усе добре,якщо його, кохана, мама не буде на їхньому торжестві.
Він і тут роздвоювався в своєму бажанні. Адже яке свято,тим більше весілля без родичів. та враз друга хвиля спогадом,як охолоджуючим валом накрила,в подумках-та краще б не прийшли...
Мама,як він завжди говорив,оправдуючись перед друзями,специфічна жінка.Скільки б не повертався в думках до свого дитинства,юності, студенських років,чи вже тепер.Він повністю доросла людина,завжди у відносинах з мамою був якось насторожі. Як до ньог,так і до молодшого
брата,з перших їх кроків відносилася,досить суворо. Здебільшого її
вдома не було.Постійно в поїздках ,то в Турцію за товаром,потім в Китай,бо має свої магазини,то приїде-цілими днями на роботі /про-
віряє,перераховує/,і це отак усі в маминій родині,бо бабуся, дід,
дядько - в сімейному бізнесі. А дітьми займаються чужі тьоті-няні,
так аж до школи. Звичайно не всі діти отримують від батьків те, що вони. Одяг завжди дуже гарний, фірмовий.Іграшки які замануться,на столі вишукані страви. Підросли-дорогі ігриз-за кордону, комп*ютери, фотоапарати. Все є! Що би ще хотіти? Та не було того домашнього
тепла,спілкування. Тільки вимоги- вчитися і нічому не перечити. Пос-
тійно вишукували в які б гуртки відправити,щоб загрузити по-максимум.
Плавання для здоров*я,англійська для престижу,на боротьбу,бо тато колись займався,в художню-буде в майбутньому архітектор. Спочатку
малював залюбки,а потім переросло в повинність,бо мама так хоче.До
дев*ятого класу він зрозумів,що йому подобається куховарити і почав мріяти,що вивчиться на кухаря,/у батьків ще є свій ресторан і продуктовий магазин з відділом кулінарії/,ось і роботу буде мати до душі. Та мама про це й чути не хотіла,а батько йшов на її поводку.
То,що закомандує,так він і підтанцьовує,на протязі їхнього спільного життя.Раніше Сашко пишався своїм татком -великий,здоровий,спортивний.
Дуже працьовитий і тому багато чого добився в своєму житті,адже будуючи будинки,зумів запрацювати не малі гроші. Родина стала замож-
на-велика квартира,машина,магазини,ресторан. Колись з татком були
теплі,дружні відносини,бо мама цілий час в поїздках,а тато по-ночах
до нього вставав,накривав,пригортав,як хворів доглядав. Часто садовив
на коліна.І до сьогоднішнього дня не може Саша зрозуміти,як просто на
очах батько перетворився в підкаблучника. Незчувся його батько,як змінив поведінку до своєї мами,сестри,як почав їх принижувати. Дійшло
до того,що гроші,статок зробили його зухвалим,зарозумілим,немудрим-деспотом,та тільки до своєї родини. Мама ж на цьму тільки росла і,як по драбинці підіймалася в своєму благополуччі,а з нею і її родина.
Сашко тишком-нишком,крадучись,час від часу втікав до своєї бабусі
Анни, і до хресної тьоті Уляни. Так ,вони жили бідно,бо у бабусі маленька пенсія,а тьотя постійно хворіла і не могла працювати,а ще й Оля підростала і потребувала то одяг,і десь піти,а на все треба гроші.Та йшов до них з радістю,бо відчував любов,турботу, ласку. Спокійно міг посидіти й поділитися сокровенним,своїми мріями. Бабуся
спокійна,ввічлива,щоб не робила,все відкладе,вислухає,порадить,роз-радить. У Сашка поетична-ніжна натура,говорила бабуся,а тьотя Уляна тішилася:"Саша прийде і слухає бабусині вірші!" Бабуся багато писала,і для нього,і для молодшого Юрка та, на жаль, братик від давна з ними не бачиться,бо мама з татом заборонили спілкуватися. Дуже важко бабуся переживала розірвання стосунків,і Сашко бачив,що вона на очах танула,як свіча. Ось цього Саша не міг пробачити татові,
і це запеклося мов клеймо на серці у хлопця,що й поклало прірву між ним і батьками. І чим більше минало часу,тріщина росла-росла і пере -творилася в пропасть,через яку вже не докричатися,не дотягнутися.
/Далі.../
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410325
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2013
автор: Вразлива