Я просто відкрию назовні груди
Десь у одній із сварок,
І ти побачиш – що у мені теж живуть люди,
П’ють вино і курять дешевих цигарок…
А потім після робочого дня
Також спішать додому,
У мені – кілометри душевного полотна,
І пінти солі і сліз, скорботи, вина і рому…
Лягають спати між коханих своїх дружин,
Дорогих і часом дешевих коханок,
Мої люди люблять любов і джин,
Хворіють на грип, помирають і залишають у спадок…
Сваряться, покидають, прощають і зраджують навесні,
І часом напиваються, відїжджаючи до колишніх,
Мої люди люблять старі фільми й старі пісні,
Бо вони з популяцій старших наших Всевишніх…
Мої люди тримають мене при житті,
Коли ти літаєш поміж Прагою і Берліном,
Вони дуже зрідка бувають мовчазні і злі,
Коли утрачають контакт із останнім своїм херувимом…
Мої люди - це сотні моїх думок,
Обдуманих і дуже не зовсім вчинків,
Мікросхеми моїх проблем, мікрочіпи моїх пліток,
Результати і прорахунки останніх моїх поєдинків…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410223
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин