Яку то совість треба мати,
Щоб цю біду не помічати.
З усіх закутків рано-вранці
Маленькі лізуть обірванці.
Немиті личка – чорні, пухлі,
Очі зухвалі і потухлі,
У їхнім царстві всі пороки
Не всім помітні ще допоки.
Там по своїх живуть законах:
Є королі, хоч не в коронах,
Про співчуття там і не мріють
Маленькі злодії, повії.
А місто вкотре мостить площі,
І президент цілує мощі.
Яке то серце треба мати,
Щоб це усе не помічати.
2003р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410038
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2013
автор: Надія Таршин