Лунає музика чарівніша ніж світ,
Немов струмок малесенький дзюркоче.
Крадеться в душу, наче хитрий кіт,
Що ніжно кігтями в середині лоскоче.
На арфі долі грає музикант.
Дарує людям пісні щирі звуки.
Приніс у жертву юність і талант,
Й до крові стерті білі-білі руки.
Крізь сльози дивні ноти видає.
Тамує біль. Від музики п’яніє.
Себе частинку залу віддає
І сам від того весело радіє.
Немов на вітрі втомлена свіча
Живе залежно від ілюзій та вібрацій,
Лікує рани захват слухача
І злет палких, нестриманих овацій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409816
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2013
автор: Бойчук Ігор