Ви сталися зі мною випадково
На перехресті світових дурниць,
Ви підійшли у сяйві світанковім
Пекельно-сіро-голубих зіниць.
У голосі своєму срібнодзвонні
Дозвольте відшукати шум лісів.
У Вашому оркестрі я сторонній,
Але пронизливий сопілки спів.
Ваш погляд б’ється, як сопрано-мецо
Струмком холодним із Карпатських гір.
О радосте мого сумного серця,
Я Ваш невтомний пілігрим-факір!
Тоді як Зевси б'ються за Олімпи,
Для мене Ви – всевладний Іліон.
Ви достроково закінчили битву
Узявши Ахіллеса в свій полон.
Якщо не вірите в мої Ви міфи,
Я сам прийду під Ваш високий дім
Стояти вірним, але вільним скіфом
Супроти долі і ворожих стріл.
P.S. Доля - це випадкова подія, емоційно прикрашена людиною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409808
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2013
автор: Олександр Ткачинський