…

Холодна  смерть,  й  в  агонії  голодні  очі
Так  віддано  підняті  до  нічних  небес
Шукаючи  сяйливі  зорі
В  тих  мерехтіннях  для  уяви  немає  меж..
Лиш  гіпнотично  сліпить  мозок
Й  думки  пробиваються  на  верх:
Я  одержимий,  я  творець  і  більшого  не  треба
Це  й  так  для  мене  ВСЕ.
Ця  пелена,  що  застила  моє  єдине  небо
Що,  здавалось,  стелею  повисли  орди  хмар
І  кожень  день  -  це  вбивство  самого  себе
Це  новий,  ще  зухваліший  обман..
Моя  дорога  для  сліпих  стоїть  на  місці
Й  збайдужілі  глядачі  мого  життя
Наввипередки  кидають  упередження  в  спину  
Хоч  думають  що  перед  ними  лик  мого  лиця..
І  ось  холодний  сніг  вже  жаром  обпікає  спину
Години  відбивають  все  голосніш  
І  не  по  силах  усвідомити  вічність
Не  душі,  а  гратам  що  оточують  зусібіч.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409386
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2013
автор: Сильчук Назар