А у мене тепер переповнені тишею вірші
І закреслений спогад, який розділили на два.
Ти ж помітив, що рими без тебе насправді ще гірші,
Але просто мовчав. Та й чи комусь потрібні слова?
А у мене тепер пораховані недосвітанки.
І не треба весни, бо у місто вернулась зима.
Ти ж тікаєш укотре, тебе так лякають ці рамки,
Та й чи знаєш вже ти, що та відстань, по суті, німа?
А у мене тепер дві хвилини. Дійду вже до краю.
Якщо чесно, то досі бракує твоїх нарікань.
А крім тебе, у мене ще небо. Це все, що я маю.
І, напевне, це перше з усіх напівщирих зізнань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409116
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.03.2013
автор: Fairytale