Волинь моя, лелечий краю,
Чаклунські зарості лісів.
Трава по плечі ген сягає –
Незаймана краса віків.
Зелений мох, топке болото,
Ромашок, дзвоників луги.
Озера, ріки повноводні
І буйноквітні береги.
В озерах синіх і криницях –
Відбиток сосен вікових,
Солодкі пахощі суниці,
Вологий подих від боліт.
Струнких берізок білий гай…
Порозплітали довгі коси.
Волинь моя, мій край-розмай,
Тумани білі, срібні роси.
1998р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408945
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2013
автор: Надія Таршин