* * *
Як важко не писати вірші –
ховатись болісно в собі.
Коли вже й сни провісновіщі,
вже годі праведно говіть.
О доле, феє безталанна,
в мені ще й досі жар щемить.
Жаль, не підвладна вічність-панна,
як неповторна кожна мить.
Та все ж коли жагуче слово
на волю вирветься з оков,
нехай вбирає праоснову –
надію, віру і любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408726
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2013
автор: Олександр ПЕЧОРА