Я тихенько приляжу
На прив’ялий покіс
І блаженно вдихну
Запах сіна і меду.
Приголублю очима
Краєвид – темний ліс.
Я на рідній землі,
Що для щастя ще треба.
Я лежу на покосі,
І тиша дзвінка
Огорнула, сп’янила
Моє тіло і душу.
Тут я знову маленьке,
Наївне дівча,
Тихий спокій, красу
Я нічим не порушу.
Той п’янкий аромат
На крутому горбі…
Він з роками все дужче
Кличе додому.
Найчарівніше місце
Моєї землі
Щохвилини, щомиті
У серці моєму.
1998р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408290
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2013
автор: Надія Таршин