Життя буває солодке...
Гірке... Чарівне...
Добре і для декого тупе...
Проте ми усі в пошуку себе.
І день за днем
все дальше із роками йдем,
для когось і для себе ми живем.
Будуєм плани на майбутнє,
де блеф із зрадою відсутні...
Де кращі аніж зараз будні.
Де ніколи кармани не худнуть
а лиш массу набирають,
ближні рідних невтрачають
і все добре у людей.
Де мала здоровою росте
та добро у дім несе.
Боляче поглянути у бік
коли хтось на голку сів,
забув уже про дім
сам у кут себе завів.
Де темрява зїдає
і таким як він очі закриває
таких сотні випадків буває.
Та усі ми вибираєм
між пеклом або раєм,
радієм і страждаєм
та дорогу неправильну шукаєм.
Тобі невказує ніхто
ти сам собі закон,
вибираєш сам собі перон
береш який захочеш телефон.
Над питанням один сушиш мізки
куди відправитись в поїздку.
І долю ти міняєш
очами правду відкриваєш,
з невдачою себе картаєш.
В нас довіра сіра,
інколи у людях будить звіра
якщо провіриш і програєш,
значить нету дружбу вибираєш.
Вірний друг неначе брат,
такого інколи у пошуках усе життя
і інколи находять іще змалку,
який підкине допомоги карту.
А Всевишній стежить,
яку ти будуєш вежу.
Чи згасиш ти пожежу,
чи можливо навпаки,
іще підкинеш патики!!!.
Свій альбом я відчиняю,
сторінки перегортаю.
Все колишне пригадаю,
коли іще ходив у дит-садок
коли на безліч слів відповідав:
- Не знаю
с трудом перекручував замок.
Та і порізному бувало
всі колись були малими вже повиростали.
Багато з того часу я пізнав,
думками в снах я малював.
Знаю чого хочу досягнути,
знаю чому плачуть люди
розкрив секрети що таке життя,
знаю якою в мене є мета
і хоч хтоб там щось неказав.
Що це пусті слова.
Щож в тебе на плечах є своя голова
навкруги все міняється,
дерева то цвітуть то снігом одягаються
а ми тіж самі,
лиш старшими стаємо із роками.
Фото залишає нам на згадку,
слід у памяті нащадкам
ну і нам самим,
від літніх днів до холодних зим.
Творю тексти в ці роки,
неправда що РеП спалює мости
я народився щоб з ним разом йти.
Тай не тільки я! Нас міліони.
Реп для однодумців це життя
на білому фоні, і навіть в закордоні
до нього ми не будем посторонні.
Якщо нечисть сіла в середину,
значить серце зачерствіло у людини.
Ти Розпяттям совість розбуди,
щиро в храмі помолись!!!
На інших не дивись,
нехай собі сміются!
Знай не всі на помилках навчутся.
Усім потрібна допомога
щоб знайти у собі Бога.
У чому суть, що люди пють
вкладають гривні в сигарети,
стрягнуть в Гетто.
Знищують культуру,
падавши від пулі, та як би там небуло
Бог суддя i їх розсудить.
Він просить люди зупинітся!!!!!
"- Не робіть гріха-молітся" !!!!
Він за нас вмирав
щоб дати нам життя,
Господь сина власного розпяв!!!
дав нам Їжу дав нам Дах.
Віддай в замін хоча шматочок віри
знай в усьому міру,
це диво що гроші роблять до кінця щасливим.
За них щастя некупити,
а з ним краще жити
коли жебрак руку просягне,
скільки зможеш кинь отих монет
щедрість це багато значить,
а Бог за це тобі віддячить.
24 грудня 2010 року...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408254
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2013
автор: Ель Демір