"Різні шляхи"

Життя  буває  солодке...  
Гірке...  Чарівне...  
 Добре  і  для  декого  тупе...
Проте  ми  усі  в  пошуку  себе.  

І  день  за  днем
 все  дальше  із  роками  йдем,  
для  когось  і  для  себе  ми  живем.
 Будуєм  плани  на  майбутнє,

де  блеф  із  зрадою  відсутні...
 Де  кращі  аніж  зараз  будні.  
Де  ніколи  кармани  не  худнуть
 а  лиш  массу  набирають,  

ближні  рідних  невтрачають
 і  все  добре  у  людей.  
Де  мала  здоровою  росте
 та  добро  у  дім  несе.  

Боляче  поглянути  у  бік
 коли  хтось  на  голку  сів,  
забув  уже  про  дім
 сам  у  кут  себе  завів.  

Де  темрява  зїдає  
 і  таким  як  він  очі  закриває
таких  сотні  випадків  буває.  
 Та  усі  ми  вибираєм

між  пеклом  або  раєм,  
 радієм  і  страждаєм
та  дорогу  неправильну  шукаєм.  
 Тобі  невказує  ніхто

ти  сам  собі  закон,  
 вибираєш  сам  собі  перон
береш  який  захочеш  телефон.  
 Над  питанням  один  сушиш  мізки

куди  відправитись  в  поїздку.
 І  долю  ти  міняєш
очами  правду  відкриваєш,  
 з  невдачою  себе  картаєш.

В  нас  довіра  сіра,  
 інколи  у  людях  будить  звіра
якщо  провіриш  і  програєш,  
 значить  нету  дружбу  вибираєш.

Вірний  друг  неначе  брат,  
 такого  інколи  у  пошуках  усе  життя
і  інколи  находять  іще  змалку,  
 який  підкине  допомоги  карту.

А  Всевишній  стежить,  
 яку  ти  будуєш  вежу.
Чи  згасиш  ти  пожежу,  
 чи  можливо  навпаки,

іще  підкинеш  патики!!!.
 Свій  альбом  я  відчиняю,  
сторінки  перегортаю.
 Все  колишне  пригадаю,  

коли  іще  ходив  у  дит-садок
 коли  на  безліч  слів  відповідав:
-  Не  знаю
 с  трудом  перекручував  замок.  

Та  і  порізному  бувало
 всі  колись  були  малими  вже  повиростали.  
Багато  з  того  часу  я  пізнав,  
 думками  в  снах  я  малював.
 
Знаю  чого  хочу  досягнути,  
 знаю  чому  плачуть  люди
розкрив  секрети  що  таке  життя,  
 знаю  якою  в  мене  є  мета
 
і  хоч  хтоб  там  щось  неказав.  
 Що  це  пусті  слова.
Щож  в  тебе  на  плечах  є  своя  голова
 навкруги  все  міняється,  

дерева  то  цвітуть  то  снігом  одягаються
 а  ми  тіж  самі,  
лиш  старшими  стаємо  із  роками.
 Фото  залишає  нам  на  згадку,  

слід  у  памяті  нащадкам
 ну  і  нам  самим,  
від  літніх  днів  до  холодних  зим.
 Творю  тексти  в  ці  роки,  

неправда  що  РеП  спалює  мости
 я  народився  щоб  з  ним  разом  йти.  
Тай  не  тільки  я!  Нас  міліони.  
 Реп  для  однодумців  це  життя

на  білому  фоні,  і  навіть  в  закордоні
 до  нього  ми  не  будем  посторонні.
Якщо  нечисть  сіла  в  середину,  
 значить  серце  зачерствіло  у  людини.
 
Ти  Розпяттям  совість  розбуди,  
 щиро  в  храмі  помолись!!!
На  інших  не  дивись,  
 нехай  собі  сміются!
 
Знай  не  всі  на  помилках  навчутся.  
 Усім  потрібна  допомога
щоб  знайти  у  собі  Бога.  
 У  чому  суть,  що  люди  пють
 
вкладають  гривні  в  сигарети,  
 стрягнуть  в  Гетто.
Знищують  культуру,  
 падавши  від  пулі,  та  як  би  там  небуло
 
Бог  суддя  i  їх  розсудить.  
 Він  просить  люди  зупинітся!!!!!
"-  Не  робіть  гріха-молітся"  !!!!  
 Він  за  нас  вмирав
 
щоб  дати  нам  життя,  
 Господь  сина  власного  розпяв!!!
дав  нам  Їжу  дав  нам  Дах.  
 Віддай  в  замін  хоча  шматочок  віри
 
знай  в  усьому  міру,  
 це  диво  що  гроші  роблять  до  кінця  щасливим.
За  них  щастя  некупити,  
 а  з  ним  краще  жити
 
коли  жебрак  руку  просягне,  
 скільки  зможеш  кинь  отих  монет
щедрість  це  багато  значить,  
 а  Бог  за  це  тобі  віддячить.

24  грудня  2010  року...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408254
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2013
автор: Ель Демір