Пам’ятаєш мене надто скромним
І по-дитячому ще сутулим,
Безпринциповим і безвідмовним,
Не розрядженим ще минулим...
Пам’ятаю її своєю,
Без можливостей компромісу,
По-дитячому вірував в неї,
Доки від віри не стало тісно…
Життя мене деформує з часом,
Коректує мою щетину,
Замовкає в душі непідвласний
І щирий голос дитини…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407443
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин