Я весну засію на моїм городі,
Виросте кохання із горою віз.
Засівала щастя я з тобою в згоді,
Кінь отого воза не туди повіз…
Літо шепотіло лепеховим цвітом,
Пахла небесами скошена трава.
Я тебе діждалась, щоби полюбити,
Сіно і кохання злива полива…
Осінь застилала хлібом з врожаями,
У життєвій скрині давній оберіг –
Щастя вишиване з рук моєї мами,
Пломеніють квіти, полотно, як сніг…
Зблідло моє щастя, січнем посивіло,
Вересня дороги вгору і униз.
З березневим снігом квітів біло-біло –
Ти весну засіяв, сам її привіз…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407425
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2013
автор: Тамара Васильєва