Не приведи, Господь, відчутись переможеним,
чи звіром, чи людиною, чи випадковістю.
Завчасно руки опускаючи знеможено,
завершити сюжет посередині повісті.
Чекання на губах гірчить невідворотністю,
вже лихоманить нетерплячого суперника.
Та гру продовжую! Хоч і не побороти цю
примхливість долі разом з силами химерними.
Супернику приходить разом з урочистістю
тріумфу мить, із квітами і тостами,
ерзацвітаннями, позиченою щирістю,
усмішками, наскрізно заздрістю порослими.
Не перетнись мій шлях підступною зневірою,
що там, за пругом, він розтане у туманностях.
І, наче птахові, що повернув із вирію,
він несподівано намріється, примариться.
Що ж, марнослав"ям у польоті не поранений,
білію вільно світом, як листок із зошита.
Бо щастя не в досягненні мети, а в прагненні
польоту в незавершеність у вічнім пошуку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407370
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2013
автор: Славомир