Здається ніби ще сьогодні,
у парку грали у футбол
зробивши там футбольне поле,
та скільки часу вже пройшло.
Мріяли в уяві,
що слави добємось,
ставши професіоналом
і десь на альбіоні, місце б нам знайшлось.
Лиш чекаючи останнього дзвінка,
швидко школу покидали
де чекав всіх мяч,
що збирав команду.
Я не забуду миті
тих маленьких перемог,
тоді хотів футболом жити
і бачив Бог.
Щастя різновіку пацанів,
одягнених футболками кумирів,
кожен бути ним хотів
робивши все можливе,
і було не важливо,
яка на вулиці погода
день сонячний чи злива,
на стадіон усе одно збиралося народу.
Гравши у футбол до ночі,
ех забула вже площатка
я так малим ще бути хочу,
про це лиш залишилась згадка.
Інколи і було важко,
коли суперник був сильніший
та після невдалої поразки,
завжди вигравати цікавіше.
Командою грали проти ВуЗу,
змагались хто сильніший
девізом "Вигравати мусим",
відкидаючи сценарій інший.
Тренували точності удари,
нікому серед нас
не хотілдось мати гонорари,
та з роками поміняв все час.
Все іншими ставали,
появлялись інші справи,
підростали...
та все більше про команду забували.
Сумує парк,
ніхто у ньому вже неграє
все зустрічі чекає,
дуб старий все памятає.(2рази.)
Нек идав вже ніхто навчання,
бажанням грати не горіли
у когось появилось перше кохання
і рідко іншим вже цього комусь хотілось...
Почався перший потяг сигарети,
розпивалися спиртні напої
і лише увісні сонного поета,
всі залишились самим собою...
Цього вже небуде,
всі навколо так змінились
це вже інші люди,
вже не ті що грою жили.
Ніколи не буду жаліти,
про ці роки дитячі,
та лиш дехто розуміє
що сумує наш майданчик.
Хотів виховати футболістів
видати квиток в життя,
та доля інколи міняє змісти
провадить інший шлях.
Сьогодні в парку тихо
листя не дарує хвилю,
не уболіває, коли хтось із нас по ньому йтиме...
Сумно лиш зітхає, своє листя опускає.
А ми колись згадаєм
і ще нераз,
як тут себе зірками уявляли,
як швидко сплинув час.
У ньому вже неграють,
хто вчиться інші на роботі
та він всеж зустрічає,
і ніколи нам небуде проти.
Не великий
та нас всіх поміщав,
сторонні уже звикли,
що гра на кубок УЄФА
чи Лігу Чемпіонів,
нам дерево це був суддя,
а уболівальники балкони.
жаль ще вже не те в усіх буття!...
10 лютого 2011 року...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406861
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2013
автор: Ель Демір