коли виходиш в сутінках курити
говорячи до бога до зірок
кричиш йому я перестав любити
яким же ш буде мій наступний крок
які на мене грандіозні плани
коли помру у тишині густій
скажи мені які болючі рани
ти заготовив доленьці моїй
долоні обвивають сигарету
і повні кухлі міцного вина
та мертві коні не потягнуть вже карету
хоч птахи наїдяться досита
можливо це і є моя дорога
ну ти мені звичайно натякни
я з гордістю переступлю пороги
та при житті порву ще дві струни
востаннє прийму ліки насолоди
ранкову каву і червону сигарету
прожив як зміг це й є моя порода
та мертві коні не потягнуть вже карету …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406678
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2013
автор: Віктор Непомнящий