Спогади дряпають знову несказану осінь.
Тиша, як завжди, тремтить у моїх півсловах.
Вперто доводжу собі, що забула назовсім.
Кажу, що це вже кінець. Розумієш, це крах!
Вірю у тебе ще трохи. Лише календарно.
Ти зачепив за живе і порвав міражі.
Знаю, що ти все ж пішов. І насправді так марно
Вкотре писати, що я вже давно на межі.
Скільки несказаних слів і безглуздних поверень,
Віршів і метрів, що тонуть в полоні чекань.
Віриш, я досі пишу ще мільйони цих звернень.
Віриш, ти - перша піврима у списку бажань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406627
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.03.2013
автор: Fairytale