коли непомітне сум'яття досягає озвучення
тягучою і в'язкою згодою попри все,
осердя нездатності знати відмикають ключі,
будучи нічиїми ще ладні до ґрона причин
чи крона помірності змін.
один як доданок малює суму
й сумну космогонію.
сонною створює мене як мозаїку,
чорною
слиною ночі
впиватися нам.
злам віків,
злам умовностей переписаних,
бо найкращою рисою
є терпінь корінище,
підбираючись ближче,
більше не хочеться йТИ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406620
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2013
автор: Biryuza