Вимити із дзеркал плями від пасти,
Своє обличчя і брудні розводи
Й мімічні зморшки вигладивши праскою
Стати найкрасивішими, та й годі.
Я б дихала, чи хоч би поривалася
А, знаєш, як воно функціонується?
І все дощі із радію зриваються
Подумай лиш, і ллють на нашій вулиці.
Та-дам-та-дам
Танцюємо закутані
У теплі ковдри, у піжами вдягнені.
Дощі впадуть токсинами й отрутою
І все за фосфорує диво-барвами.
Та-дам, агов?
Виходь мерщій на вулицю,
Як у дитинстві бігай босо травами
Цей дощ для нас і він не апелюється,
Й на потім не відстрочиться заявами.
Й дарма що буде небо дощ цей краяти,
Кислотами нам тіло розїдати.
Та-дам-та-дам
Танцюємо без пам’яті
У Прип’яті о у п’ятницю о п’ятій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406476
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2013
автор: NNNP