Я втомилася вірити. Мабуть, це все нездійсненно.
Не сплетуться дороги, коли поміж нами стіна.
І, напевне, безглуздо ще досі чекати. Даремно
Сподіватись на те, що мене знов врятує весна.
Я втомилася вірити. Справді, немає причини,
Щоб і далі іти уперед. Більше хочу назад.
Рахувати години набридло. Рятують хвилини.
Знов надворі весна, а у мене в душі листопад.
Я втомилася вірити. Краще піти вже навічно.
Тиша душить, і хочеться вкотре втекти в нікуди.
Та я досі ще поруч. Іду просто так, механічно.
Мабуть, бути з тобою - мій вирок. Невже назавжди?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406165
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.03.2013
автор: Fairytale