Якась сумна з тобою в нас весна.
На дворі сніжить березень зрадливий.
Що на сніданок? Кава знов міцна?
Не захопися нею. Це шкідливо.
Жорстокий сніг порошить сонцю очі.
І ти ідеш від весни. Чи втікаєш?
Поговори зі мною ще посеред ночі...
Не можеш? Чи не хочеш? Сам не знаєш.
Смеркає швидко. Лютий знов вертає.
Хтось усмішки хова в свою залізу.
Ти завтра, знаю, в Бостон вилітаєш.
А я чекати весну тут залишусь.
Квитки в барсетці. Час уже прощатись.
Цнотливий доторк до щоки. Все вірно.
Тобі сюди недоля більш вертатись.
Й мені недоля більше в тобі гинуть.
В аеропорті проводжатиме Вона.
А я скраєчку. Де ніхто не знайде.
Якась сумна з тобою в нас весна.
Сумна, мабуть, бо в нас вона - остання. (03.03.2013)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405824
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2013
автор: Олена Вєчканова