Замкнулось коло –
кавою у турці,
шепоче-осідає фус.
Проміння грає
плетивом настурцій,
усміхнено стає.
Горнусь
до рук Твоїх,
заманюють стихії.
В ущелинах очей –
прибій.
Хотіла б стати
мушлею, щоб хвилі
промовисто звучали
в ній.
Лимани сині
в поглядах бентежних-
розлити,
щоб не видно дна.
Малює кола
вітер прибережний –
далека і близька Весна…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405560
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2013
автор: Окрилена