Троянди білі окроплю сльозою,
Коханням вчора пелюстки цвіли.
Зів’яли, обезкровлені тобою.
Чи бачив хто таку любов коли.
По лезу кілометрами й роками
У дощ осінній і весняні дні.
Лани родючі всіяні граками,
І виросли там врожаї сумні.
Вимолюєш трояндове кохання,
Загублене цілуєш лезо мрій.
А я пірнаю у ромашки зрання,
Мій день ромашковий тепер такий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405550
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2013
автор: Тамара Васильєва