невідомо хто

одного  разу  це  сито  зробиться  раптом  дірявим
і  хтось  випадковий  схопиться  хутко  за  край.
стане  пізно  молитись,  вдавати  надмірно  ласкаву,
тут  люби-не  люби  чи  шукай-  не  шукай.
чай  розлитий  на  місто  обачності  плесом,
діти  кожного  ранку  вивчають  старі  слова.
немовля  мовчазне  у  колисці  чужій  воскресло
і  нависло  над  дійсністю  наче  раптова  гроза.


ти  лікуєшся  текстами,  
що  не  мною  тепер  написані
я  до  сукні  старанно  чіпляю  свій  колір  
й  чуже  ім"я.
твої  відступи  схожі  на  тишу  
чи  древні  істини
під  якими  знелюднена  плаче  земля
чи  я.
галасують  довкола,  
жбурляють  в  лице  вітаннями
і  рука  розчиняється  в  іншій  
як  і  завжди.
те,  що  десь  між  словами  не  має  свого  останнього,
безперервно  гортає  відлуння  його  ходи
прийди

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405270
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2013
автор: Biryuza