Життя згадало що воно живе,
Розтали почуття з зимового склепіння
І разом з ним і сонечко моє,
Шукає серед хмар спасіння..
Немов від вітру подиху легкого
Цей світ змінився неймовірно гарно,
Бо подих свіжий...Всупереч жаркому
Пробуджує живе...Надіюсь що не марно...
Розкриють крила весняні бажання,
Кружлятимуть у сплетенім танку
Позаду холоду жорсткі страждання,
Що закували їх в анабіозі сну...
І вир емоцій закружляє всіх,
Тебе,мене,твого сусіда...
Не омине він й діточок малих
Стряхне журбу з лиця старого діда...
Й нині важко втримати реальність,
Коли довкола майоріюють кольори
Бо тут присутня деяка сакральність,
А хтось керує дійством із гори...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405000
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2013
автор: Турист