Задув в вікно пестливий вітер,
Стара черешня відцвіла давно.
Складав поет із чорних літер
Нове життя в старому кімоно.
Писав він вірш пронизаний
до болю
Давно знайомим доторком руки.
Критикував і трав і квітів волю
Й здоров’я било вже давно
взнаки.
Посеред столу дивний букет
квітів,
Що припідніс був давній
корифан.
Не знав від смутку собі ліків,
Хоч як не нюхав він букет
тюльпан.
Солодкий аромат витав повітрям,
Приємний сплеск розбурханих
думок
Тягнулися розпеченим, холодним
вістрям,
Коли в душі розтягувався шок .
Болів поет душею досить важко,
Ніхто не міг розвеселить його.
Болів в думках продуманих і
тяжких,
Хоч люди вспіли обізвать того.
Назвали бовдуром, калікою,
мазилом,
У слові ще сказали, що баран.
А він писав любов’ю і чорнилом
Та нюхав свій букет... тюльпан.
11. 05. 2007.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404901
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2013
автор: Oleg Gavrilevich