Обіцянки роздавати
І дурити мастаки
Не втомилися при владі,
Їм збрехати - залюбки.
Брешуть люто і цинічно,
І народ вже так впрягли,
Ніби в нас вони навічно
Україну відняли.
Що ж робити нашим дітям?
Як в такій країні жити?
Все майбутнє вкрали в них
Ці пройдисвіти й бандити.
Ні житла, а ні роботи,
В голові одні клопоти –
Копійчину де ту взяти,
Щоб сім’ю прогодувати.
Я люблю свою країну,
Як дитину, як родину,
Бо її ж не вибирають,
І за що люблю не знаю.
Та ми добре усі знаємо,
Що вже ледве виживаємо.
Конче треба щось міняти –
Брехунів цих з хати гнати.
2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404863
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.02.2013
автор: Надія Таршин