Як дитину свою рідну,
Обгорну тебе я ніжністю,
Україну мою єдину –
І заквітчану, і засніжену,
І згорьовану, і знедолену,
І обдурену, як дівчину…
Обгорну тебе любов’ю я,
Бо з недолею ти повінчана.
Як на наймичку безталанну,
Вже дивитись немає змоги.
Зглянься, Боже, благаю, над нею.
Покажи їй світлу дорогу.
1998р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404583
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2013
автор: Надія Таршин