Далеко видно обрій синій,
Здається, купала шатро,
А незбагненність фарб і ліній
Не може описать перо.
Коли зажурлива природа,
І хмари в хмурій синяві,
Проміння сонечка ж на сході
Малює обриси малі.
І вже по-новому природа
Без фарб, без пензля й олівця
І знов чарівна її врода
Красою сповнює серця.
І все прекрасне й незабутнє,
Мільйон відтінків й кольорів
Величне і таке могутнє
Зникає в пам`яті віків.
Ця неповторність форм і злетів
В живій картині лиш на мить,
Зове художників, поетів:
"Пишіть, малюйте і творіть".
Любіть її, зорю свободи,
Бо миттю зникне на віки,
Хай неповторністю природа
Торкнеться серця і руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404441
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2013
автор: Анатолій Сулим