Так гарно думається уночі
І мріється про все на світі –
Ось підросли уже мої сини,
І зупинитись би в цій миті.
Уже і не малі, і не дорослі –
Летять до мене із усім, усім…
І відчуття, що довіряють й досі,
Так додає і сили , і снаги.
Я думаю і думаю про все,
Як живемо, як живуть люди,
І як складеться доля у синів,
І чи у ній для мене місце буде.
1997р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404301
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2013
автор: Надія Таршин