Я і стіна.
І ще таких три.
Годинник кричить іти спати.
В нас, здається, роман.
Чи якась таїна?
Нас об’єднала кімната.
З чотирьох стін – лабіринт,
де загубились давно,
уже сім міріад міріадів.
Кожен сидить і тремтить,
запиває вином
присмак вуличної клоунади.
Ось розжевріло вікно.
За вікном - вітер доль.
А моя потонула на стіні у шпалері.
Я сиджу, мінотавр,
стережучи руно,
у сьомому з кіл Аліг’єрі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404280
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.02.2013
автор: Медяник Анексій Кримський - МАК