цього вже досить,
це вже занадто!
молочний ковток -
і бажано - натще.
як усе просто,
як усе складно:
у дев'ятнадцять
не можна інакше.
ці вибрики настрою -
непрогнозовані.
і риба, і течія - рівно швидкі.
молочний ковток -
хоч з крамниці! -
хоч пастеризоване! -
перекриває собою
усі попередні ковтки.
що з цим вітром у голові?
хто піде по таких слідах?
десь подалі від селяві
ми зазнаємо краху,
чи це нас зазнає крах?
буде двадцять
і буде потім
час не рухайся
прошу уклінно
це занадто
це швидко
це потяг
биймося головами об стіни!
буде завтра
і буде далі.
ось вам яблуко.
ось вам сад.
нас створили із ніжної сталі
можу битися об заклад.
хвилини крокують замріяні
їм, як і мені, - дев'ятнадцять,
розбиваються об ейфорію,
озираючись на моє щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403218
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2013
автор: Світлана Пражко