Я відпустила, та досі неначе в пустелі.
Трохи бракує твоїх напівсказаних слів.
Треба звикати. І мої постійні дуелі
Дряпають знов кілометри осінніх віршів.
Просто чекаю. І це уже стало хронічним.
Зовсім ще трохи лишилося нам до весни.
Що буде далі? Чи ми це назвемо вже вічним?
Може, мене забереш у свої недосни?
Нібито звикла, та кисню замало в пустелі.
Знаєш, без тебе - ніяк. Рахую кімнати.
Ти просто зник. Давно висохли всі акварелі.
Ти повернешся? Чи вірю? Якби ж то знати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403145
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 21.02.2013
автор: Fairytale