Скільки туги в батьківських очах…
Скільки мозолів на тих долонях,
Скільки ж сивини уже на скронях..
Скільки сліз заховано в ночах,
Легкі зморшки у куточках губ –
Промені любові, що зігріють…
У руках – надії, що не тліють…
Сильний, мов кремезний дуб.
Скільки доброти у кожнім слові,
І турботи вистачить на всіх,
У дворі – посаджений горіх,
Пахнуть димом зморені долоні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403084
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2013
автор: na_TASHA