Я ще сплю- я в тебе така сонька!..
Ти мене розбудиш поцілунком,
Покладеш цукерку на долоньку
Вранішнім солодким подарунком...
Вип'єш ти мене, а потім каву;
Ми її присмачим цукром й сміхом.
Ти поправиш пасмо золотаве,
Вплівши в нього лагідную втіху.
А на дворі знову сірі сльози...
Ми вікно прочиним, щоб їх чути.
Знову підманули всі прогнози-
Ну хто здатний цю весну збагнути?
Вибіжим, не взявши парасолі,
Диким танцем втішим небеса;
Зженемо хмаринку із тополі-
Хай над щастям більш не нависа!
І -додому!Знімемо весь одяг,
Будем грітись,поки стане сили.
Вітерець легенький зчинить протяг,
Щоб роздуть нам ніжності вітрила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403051
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2013
автор: Любов Ігнатова